У середині 70-х вже стали доступні авіаперельоти. Ініціативні японці, що виросли в післявоєнну епоху, швидко усвідомили можливості і, з повними готівки валізами, направилися скупати вінтажні джинси, щоб у подальшому перепродати з божевільною націнкою. Так з воєнного одягу Японці швидко переключили увагу на Lee та Levis. У середині 90-х ціни на вінтаж досягли таких масштабів, що фанатів ставало все менше і менше. Коли вектор суспільної уваги змінився, Японія вже налагодила власну текстильну інфраструктуру і могла запропонувати світу свій варіант джинсу.